Матеріали навчання: “Загальні засади антикорупційної політики в Україні”
Матеріали навчання: “Загальні засади антикорупційної політики в Україні”
Антикорупційна стратегія та Державна антикорупційна програма (ДАП): принципи, координація та участь громадськості
Засади антикорупційної політики
Антикорупційна стратегія — це базовий документ, який допомагає забезпечити командну роботу всіх органів влади для подолання корупції. Розробка і координація впровадження Антикорупційної стратегії є відповідальністю Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), закріпленою за ним на законодавчому рівні.
Щороку НАЗК оцінює виконання Антикорупційної стратегії, готуючи Національну доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики. Також завдяки цьому щороку до державної програми з виконання Стратегії можуть вноситися зміни, аби цей документ не втрачав актуальності.
Важливий контекст сьогодення:
Остання велика Антикорупційна стратегія ухвалювалася Законом України на період 2021–2025 років, а реалізується вона через Державну антикорупційну програму (ДАП) на 2023–2025 роки. З огляду на Постанову Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2025 р. № 1786 «Про продовження строку виконання Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки», строк виконання цієї програми було продовжено. Таким чином, держава продовжує її активну реалізацію, забезпечуючи безперервність антикорупційних заходів, паралельно готуючись до формування наступного стратегічного циклу.
Принципи розробки Стратегії
В основу розробки Стратегії покладені 5 основних принципів:
• Оптимізація функцій держави та місцевого самоврядування: позбавлення органів влади надмірних повноважень та усунення дублювання їх функцій.
• Зниження “людського фактору” та збільшення прозорості: підвищення ефективності у стосунках держави з громадянами та організаціями завдяки цифровізації більшості процесів та послуг.
• Створення зручних та законних альтернатив корупційним практикам.
• Забезпечення дієвого державного контролю за дотриманням публічними службовцями правил етичної поведінки та вимог антикорупційного законодавства.
• Забезпечення невідворотності відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення.
Навіщо потрібна координація?
Ефективні запобігання та протидія корупції неможливі без злагодженої роботи всіх державних органів. Без Антикорупційної стратегії державні органи діють хаотично: запроваджені ними заходи із запобігання корупції можуть бути малоефективними, оскільки відбуваються лише на одній невеликій ділянці.
Антикорупційна стратегія об’єднує органи влади у єдину команду та допомагає їм взаємодіяти для досягнення кращих результатів. Про скоординованість як необхідну умову ефективної боротьби з корупцією говорить Конвенція ООН проти корупції, яку підписала Україна. Створення антикорупційної стратегії – найбільш розповсюджений інструмент для забезпечення такої координації, який успішно працює у Великій Британії, Сінгапурі, Румунії тощо.
Пріоритетні сектори державного управління
Антикорупційна стратегія охоплює питання функціонування загальної системи запобігання корупції, визначає пріоритети у конкретних секторах та приділяє велику увагу питанню відповідальності. Пріоритетні сектори, визначені стратегією:
• Суд, прокуратура, поліція.
• Державне регулювання економіки.
• Державний та приватний сектори економіки.
• Податки та митниця.
• Будівництво, земля, інфраструктура.
• Сектор оборони.
• Охорона здоров’я та соціальний захист.
• Система запобігання та протидії корупції.
• Відбудова України, прозорість використання міжнародної допомоги та гуманітарних фондів (критично важливий фокус після початку повномасштабного вторгнення).
Формування та реалізація антикорупційної політики в Україні
• Засади антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія) визначаються шляхом прийняття відповідного Закону Верховною Радою України.
• Верховна Рада України щороку не пізніше 1 червня проводить парламентські слухання з питань ситуації щодо корупції, затверджує та оприлюднює щорічну національну доповідь.
• Антикорупційна стратегія розробляється НАЗК на основі аналізу ситуації щодо корупції та результатів виконання попередньої стратегії.
• Антикорупційна стратегія реалізується шляхом виконання державної антикорупційної програми (ДАП), яка розробляється НАЗК та затверджується Кабінетом Міністрів України.
• Керівники державних органів несуть персональну відповідальність за забезпечення реалізації заходів програми.
• Державна програма підлягає щорічному перегляду з урахуванням результатів реалізації визначених заходів та рекомендацій парламентських слухань.
Антикорупційні програми (ст. 19 Закону України "Про запобігання корупції")
Державні органи та інші визначені законом структури зобов'язані приймати власні антикорупційні програми. Антикорупційні програми приймаються в:
• Офісі Президента України (шляхом затвердження керівником).
• Апараті Верховної Ради України, Секретаріаті КМУ, Секретаріаті Уповноваженого ВРУ з прав людини.
• Офісі Генерального прокурора, Службі безпеки України.
• Міністерствах та інших органах виконавчої влади (де ключову роль у їх розробці та впровадженні відіграють уповноважені підрозділи або особи з питань запобігання та виявлення корупції).
• Апараті РНБО (затверджується Секретарем РНБО).
• Національному банку України (затверджується Правлінням).
• Рахунковій палаті, Центральній виборчій комісії, Вищій раді правосуддя, обласних радах, Київській та Севастопольській міських радах тощо (шляхом затвердження їх рішеннями).
Антикорупційні програми підлягають погодженню Національним агентством (НАЗК). Вони повинні передбачати:
• Визначення засад відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері.
• Оцінку корупційних ризиків у діяльності органу, причини, що їх породжують, та умови, що їм сприяють.
• Заходи щодо усунення виявлених ризиків, осіб, відповідальних за їх виконання, строки та ресурси.
• Навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування.
• Процедури моніторингу, оцінки виконання та періодичного перегляду програм.
Спеціально уповноважені суб’єкти до 15 лютого подають до НАЗК інформацію, необхідну для підготовки національної доповіді. КМУ щороку не пізніше 15 квітня розглядає та схвалює проект доповіді, який направляється до Верховної Ради.
Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції (ст. 21)
Права громадськості залишаються незмінними та є основою відкритого суспільства. Громадські об’єднання та окремі громадяни мають право:
• Повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень, реальний чи потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам, НАЗК, керівництву органів, а також громадськості.
• Запитувати та одержувати від державних органів інформацію про діяльність щодо запобігання корупції.
• Проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та подавати пропозиції.
• Брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах.
• Вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання.
• Проводити соціологічні та наукові дослідження, а також заходи щодо інформування населення.
• Здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції.
• Здійснювати інші не заборонені законом заходи.
Державні органи зобов'язані узагальнювати результати громадського обговорення законопроєктів та оприлюднювати їх на своїх офіційних веб-сайтах.
Примітка: Порушення антикорупційного законодавства тягне за собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України.