Довідник граф звітності Довідник звітності

Назад до переліку лекцій
ЛЕКЦІЯ №7

Правове регулювання діяльності уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції

Нормативно-правові засади функціонування уповноважених підрозділів, антикорупційна політика та система заходів в органах державної влади

Навчально-методичні матеріали
Вступ. Суспільні виклики та роль антикорупційної політики

На сучасному етапі суспільного розвитку корупція стає серйозним стримуючим фактором, що значно уповільнює соціальні, економічні та політичні процеси. Корупцію називають однією з найбільш суттєвих загроз національній безпеці. В українському суспільстві чітко усвідомлюється неможливість досягнення мети сталого розвитку, впровадження європейських стандартів життя та виходу на провідні позиції у світі без використання ефективних механізмів протидії корупції.

Наразі не існує жодної держави, цілком позбавленої корупції. Проте в розвинених демократичних країнах сформована атмосфера нетерпимості відносно цього ганебного і небезпечного явища. У всіх без винятку випадках такого результату вдалося досягти завдяки розробці й успішній реалізації комплексу нормативно-правових та інституційних заходів у рамках державної антикорупційної політики.

В Україні протягом усіх років незалежності триває процес розробки та реалізації державної антикорупційної політики, який втілюється шляхом ухвалення антикорупційних законів, відповідних концепцій та стратегій, а також прийнятті державних програм щодо їх виконання. Багаторічне існування корупції в Україні виключає можливість швидкого її подолання.

Корупція є явищем динамічним, має високий рівень латентності, прояви корупції та їх значне поширення залежать від соціальних умов у суспільстві, тому боротьба з корупційними проявами в Україні ґрунтується на результатах регулярних досліджень та об’єктивних оцінок ситуації, з урахуванням яких визначаються подальші антикорупційні реформи, а стратегії зниження рівня корупції розраховуються на тривалий період. При цьому забезпечується ефективна взаємодія органів державної влади та органів місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства.

1. Поняття та зміст антикорупційної політики

Антикорупційна політика – це розробка і постійне здійснення різнобічних і послідовних заходів держави і суспільства в рамках прийнятих державою основ конституційного ладу з метою усунення причин і умов, що породжують і живлять корупцію в різних сферах життя. Розробка антикорупційної політики починається зі з'ясування її основних напрямів. Ці напрями властиві практично будь-якій державі, навіть такій, де рівень корупції в даний час не є загрозливим. Інша справа – зміст конкретних заходів, що укладаються в кожен з напрямів (блоків).

Зміст напрямів антикорупційної політики має коригуватися не тільки в міру здійснення окремих заходів, але і з урахуванням результатів глибинних досліджень корупції, заснованих на науковому підході, зокрема, після більш ретельного вивчення причин корупції; «ділянок» державного та суспільного організму, найбільш уражених корупцією; мотивації корупційної поведінки; більш точної оцінки прямих і непрямих економічних втрат та ін.

2. Елементи та критерії антикорупційної політики

Елементи антикорупційної політики можливо розбити за кількома критеріями:

1. Тривалість антикорупційних заходів: за даним критерієм антикорупційна політика розбивається на разові і постійні заходи.
2. Стадії антикорупційної політики: за цим критерієм антикорупційну політику можна розбити на наступні групи:
• а) розробка антикорупційних програм;
• б) планування антикорупційних заходів;
• в) прогнозування та аналіз стану корупції і тенденцій в її розвитку;
• г) розробка спеціальних антикорупційних законопроектів і проектів підзаконних актів;
• д) експертиза законопроектів і проектів підзаконних актів;
• е) моніторинг реалізації антикорупційної політики та стану корупції;
• ж) звітність державних органів у цілях оцінки ефективності їх антикорупційної діяльності.
3. Напрями антикорупційної політики

Основними напрямками антикорупційної політики є:

• Корегування законодавства;
• Більш збалансована система стримувань і противаг між основними інститутами влади;
• Упорядкування системи, структури і функцій органів виконавчої влади;
• Зміна принципів державної (насамперед, публічної цивільної) служби і контроль за майновим становищем представників влади;
• Створення умов для ефективного контролю за розподілом і витрачанням бюджетних коштів;
• Зміцнення судової влади;
• Вдосконалення правоохоронної системи і поліцейської діяльності (діяльності спецслужб);
• Координація антикорупційної політики.
4. Закон України «Про запобігання корупції» як базовий нормативно-правовий акт

Основним нормативно-правовим актом, яким регульовані питання щодо організації діяльності, направленої на запобігання та виявлення корупції в Україні, є Закон України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), який:

1) визначає основні терміни, які використовуються у Законі та у суміжному законодавстві (стаття 1 Закону);
2) визначає коло осіб за їх посадами та функціональними обов’язками, на яких поширюється дія Закону (стаття 3 Закону);
3) врегульовує діяльність Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство), включаючи його права та повноваження (розділ ІІ, статті 4-131, 14-171 Закону);
4) врегульовує питання формування та реалізації антикорупційної політики, як на рівні держави, так і на рівні окремих інституцій та юридичних осіб, а також участі громадськості в заходах щодо запобігання корупції (розділ ІІІ, статті 18-21 Закону);
Примітка. Складові формування та реалізації антикорупційної політики Держави:

• Національна доповідь. Національна доповідь щодо ефективності реалізації державної антикорупційної політики (далі – Національна доповідь) є основним документом, у якому відображається узагальнена інформація щодо ефективності формування та реалізації антикорупційної політики України. (Національна доповідь щодо ефективності реалізації державної антикорупційної політики за попередній період (у 2021–2025 роках), підготовлена Національним агентством з питань запобігання корупції у квітні 2025 року, виступає як ретроспективний аналіз минулого періоду для формування нових стратегій на новий цикл).

Підготовка Національної доповіді здійснюється з метою:
1) забезпечення комплексної оцінки стану, динаміки та ефективності формування та реалізації антикорупційної політики України у відповідний період;
2) виявлення основних проблем, які унеможливлюють або суттєво ускладнюють досягнення головних цілей і завдань антикорупційної реформи, розвиток антикорупційних інституцій, удосконалення правових інститутів і механізмів, реалізацію антикорупційних заходів тощо;
3) розробки пропозицій і рекомендацій щодо вирішення проблем, виявлених за результатами проведеного аналізу, підвищення ефективності формування та реалізації антикорупційної політики України у найближчій і віддаленій перспективах.

Статтею 20 Закону визначено наступне:
— підготовка Національної доповіді здійснюється у рік завершення дії Антикорупційної стратегії;
— Національне агентство готує Національну доповідь, яку не пізніше 1 квітня оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та подає Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України, Президенту України;
— у Національній доповіді повинні відображатися: узагальнений аналіз ситуації, звіт про стан реалізації Антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми, висновки та рекомендації, у тому числі щодо строку дії та напрямів Антикорупційної стратегії на новий період.

• Антикорупційна стратегія. Законом України «Про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки» затверджено Антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки (далі – Антикорупційна стратегія). Метою цієї Антикорупційної стратегії є досягнення суттєвого прогресу в запобіганні та протидії корупції, а також забезпечення злагодженості та системності антикорупційної діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Антикорупційна стратегія реалізується шляхом виконання відповідної державної антикорупційної програми з виконання Антикорупційної стратегії, яку розробляє Національне агентство з урахуванням особливостей, встановлених Законом, та затверджує Кабінет Міністрів України на термін дії цієї Антикорупційної стратегії.

• Державна антикорупційна програма. З метою виконання Антикорупційної стратегії розроблено Державну антикорупційну програму на 2026–2030 роки (далі – Програма). Метою Програми є досягнення значного прогресу в запобіганні та протидії корупції, забезпечення злагодженості та системності антикорупційної діяльності всіх державних органів та органів місцевого самоврядування, а також належного процесу відновлення України.

(Продовження функцій Закону України «Про запобігання корупції»):

5) визначає спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції (стаття 1 Закону);
6) встановлює конкретні обмеження, спрямовані на запобігання корупції, а саме обмеження щодо використання службових повноважень, одержання подарунків, сумісництва та суміщення, обмеження після припинення діяльності, обмеження спільної роботи близьких осіб (статті 22-27 Закону);
7) встановлює порядок запобігання та механізми врегулювання конфлікту інтересів (розділ V, статті 28-36 Закону);
8) визначає правила етичної поведінки (розділ VI, статті 37-44 Закону);
9) встановлює порядок здійснення фінансового контролю – зміст декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, моніторингу способу життя (розділ VII);
10) врегульовує питання, пов’язані з функціонуванням інституту викривачів (осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції) (розділ VII, статті 53-539 Закону).
Звертаємо увагу! Єдиний портал повідомлень викривачів

Після підключення органу Казначейства до Єдиного порталу повідомлень викривачів (далі – Портал) розгляд повідомлень викривачів здійснюється виключно у порядку, визначеному статтею 532 Закону. При цьому не застосовуються положення Методичних рекомендацій від 21.01.2021 № 13, які втрачають чинність.

11) встановлює додаткові механізми, спрямовані на запобігання корупції, а саме: антикорупційну експертизу, спеціальну перевірку, ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, вимоги щодо прозорості та доступу до інформації, запобігання корупції у діяльності юридичних осіб (статті 54-64 Закону);
12) визначає види відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (розділ ХІ);
13) врегульовує питання міжнародного співробітництва у сфері запобігання корупції (розділ ХІІ).
5. Правовий статус уповноважених підрозділів (осіб) та суміжне законодавство

Крім Закону питання, пов’язані з антикорупційною діяльністю на державній службі, знайшли своє відображення у Законі України «Про правовий режим воєнного стану» та Законі України «Про державну службу», яким регулюється проходження державної служби, у тому числі уповноваженими особами. ЗУ «Про державну службу» передбачено, що порушення окремих вимог законодавства про запобігання та протидію корупції може слугувати підставою для припинення державної служби.

Відповідно до частини першої статті 131 Закону уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції утворюються у визначених цією статтею органах з метою організації та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції. Їх діяльність ґрунтується на Типовому положенні (наказ НАЗК від 27.05.2021 № 277/21), яке залишається чинним та повністю правильним. Оцінка корупційних ризиків, розгляд повідомлень викривачів та контроль за дотриманням законодавства — це незмінний функціонал.

6. Ключові внутрішні організаційно-розпорядчі документи відомства

Серед внутрішніх організаційно-розпорядчих документів відомства ключовими є:

• Наказ Державної казначейської служби України «Про затвердження антикорупційної програми Державної казначейської служби України на поточний період (2026-2028 роки)» (відповідно до нового законодавчого циклу);
• Наказ Казначейства від 28.10.2021 № 313 «Про затвердження Положення щодо впровадження механізмів заохочення викривачів...»;
• Наказ Казначейства від 28.06.2024 № 189 «Про затвердження Порядку взаємодії Сектору з питань запобігання та виявлення корупції та Управління персоналу під час здійснення заходів антикорупційного спрямування у Державній казначейській службі України».