Відповідальність за вчинення правопорушень, пов’язаних із корупцією
(Актуалізовані роз'яснення щодо застосування норм КУпАП та Закону України «Про запобігання корупції»)
Конспект лекції з роз'ясненнями Верховного Суду
Для забезпечення однакового і правильного застосування судами антикорупційного законодавства та з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм у судовій практиці, Верховний Суд звертає увагу суддів першої та апеляційної інстанцій на такі ключові аспекти розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.
1. Загальні засади розгляду справ
При розгляді справ цієї категорії суди зобов'язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосовування чинного законодавства, керуючись:
• Конституцією України.
• Конвенцією ООН проти корупції та Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (з додатковим протоколом).
• Законом України «Про запобігання корупції» (далі – Закон).
• Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
• Практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Правова визначеність (рішення ЄСПЛ у справі «Щокін проти України»):
Закон має бути доступним, чітким та передбачуваним. Відсутність необхідної чіткості порушує концепцію «якості закону». У разі, коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків, колізії завжди тлумачаться на користь особи.
Закон має бути доступним, чітким та передбачуваним. Відсутність необхідної чіткості порушує концепцію «якості закону». У разі, коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків, колізії завжди тлумачаться на користь особи.
2. Кваліфікація порушень фінансового контролю (ч. 1 ст. 172-6 КУпАП)
При розгляді справ про несвоєчасне подання декларації без поважних причин слід враховувати:
Бланкетність норми: Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відсилає до профільного антикорупційного закону (зокрема ст. 45 Закону). Саме він наповнює норму конкретним змістом (наприклад, встановлює вимогу подавати щорічну декларацію до 1 квітня).
Об’єктивна сторона: Полягає у несвоєчасному поданні декларації — тобто поза строком, визначеним законодавством.
Припинення діяльності vs Звільнення: Для суб'єктів, які припиняють діяльність, важливо розрізняти ці поняття. За загальним правилом КЗпП «припинення» співвідноситься зі «звільненням» як ціле і частина. Проте у спеціальному законодавстві (наприклад, для суддів чи держслужбовців) ці терміни чітко розмежовуються, передбачаючи різні підстави для настання юридичних фактів. Це впливає на обчислення термінів подання декларацій та констатацію факту правопорушення.
3. Складання та повернення протоколів (ст. 255, 256 КУпАП)
Уповноважені суб'єкти: За чинним законодавством, органи прокуратури та СБУ позбавлені права складати протоколи за статтями 172-4–172-9 КУпАП. Це повноваження належить виключно уповноваженим особам Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та Національної поліції.
Повернення на доопрацювання: Якщо протокол складено неуповноваженою особою або з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, суддя зобов’язаний повернути його відповідному органу для належного оформлення. Постанова про направлення протоколу на доопрацювання не підлягає апеляційному оскарженню.
4. Строки накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП)
Актуальні строки: Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом шести місяців із дня його виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).
Продовження перебігу строків накладення стягнень законом не передбачено.
Порядок закриття справи: Якщо на момент розгляду справи в суді строки закінчилися, але особа заперечує свою вину, суд не може автоматично закрити провадження. Суд зобов'язаний спочатку в повному обсязі дослідити обставини справи, встановити наявність складу правопорушення та вину особи, і лише після цього закривати справу на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
5. Процедура розгляду судом (ст. 280 КУпАП)
При розгляді справ цієї категорії суд повинен всебічно з’ясувати такі питання:
• Чи мало місце правопорушення та чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.
• Чи є особа винною у його вчиненні та чи є вона належним суб’єктом.
• Чи немає інших обставин, що виключають провадження (зокрема закінчення строків за ст. 38 КУпАП).
• Межа з кримінальною відповідальністю: Чи не містить правопорушення ознак кримінального злочину (якщо ознаки злочину встановлено, суддя закриває провадження та передає матеріали прокурору).
6. Обмеження щодо апеляційного оскарження (ст. 294 КУпАП)
• Правом на апеляційне оскарження постанови наділено вичерпний перелік осіб: особа, яку притягнуто до відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий та його представник.
• Роль прокурора: Відповідно до змін у законодавстві, прокурор може оскаржити постанову судді лише у виняткових випадках, прямо передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. У всіх інших випадках апеляційна скарга прокурора підлягає поверненню судом без розгляду.
Примітка: Порушення антикорупційного законодавства тягне за собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України.